1.
Поняття юридичної особи
Цивільне законодавство України визначає
юридичну особу через термін «організація», під яким у науці розуміється об’єднання,
спільно реалізують програму або мету та діють на основі певних правил та
процедур. Зокрема, ст. 80 ЦК України вказує, що юридичною особою є організація,
створена і зареєстрована у встановленому законом порядку. Разом з тим, не всі
організації можуть бути юридичними особами. Так, не набувають статусу юридичних
осіб такі організації, як релігійні громади (ЗУ «Про свободу совісті та
релігійні організації), об’єднання громадян (ЗУ «Про об’єднання громадян), які
не реєструються, а тільки повідомляють відповідний державний орган про своє
створення. Такі організації діють на основі установчих документів, якими є статут
чи положення.
Імперативно
Цивільний Кодекс України виділяє тільки такі ознаки юридичної особи:
- створення та реєстрація у встановленому
законом порядку (ст.87, 88, 89 ЦК);
- можливість мати цивільну дієздатність та
правоздатність (ст. 91, 92 ЦК);
- право бути позивачем і відповідачем у суді (ст.
80 ЦК, ст. 26 та 30 ЦПК);
- організаційна єдність (ст. 97 ЦК);
-
можливість нести самостійну майнову відповідальність (ст. 96 ЦК);
-
здатність виступати у цивільному обороті від свого імені (ст. 90 ЦК).
2.Види юридичних осіб
Цивільний
Кодекс України виділяє різні
класифікації юридичних осіб. Так, частиною 1 ст.81 ЦК України одним із критеріїв класифікації видів
юридичних осіб він виділяє способи об’єднання осіб та (або) майна. У залежності
від способів об’єднання осіб та (або) майна виділяються такі види юридичних
осіб:
- юридичні особи, які об’єднують тільки осіб
(об’єднання громадян, політичні партії, спортивні федерації, творчі спілки,
благодійні організації, релігійні організації);
- юридичні особи, які об’єднують осіб та майно
(виробничі кооперативи, споживчі кооперативи, колективні підприємства);
- юридичні особи, які об’єднують майно
(товариство з обмеженою відповідальністю, товариство з додатковою
відповідальністю, акціонерні товариства, приватні підприємства).
Залежно
від способу створення юридичної особи ЦК України виділяє:
- юридичних осіб приватного права, які
створюються на підставі установчих
документів та рішень ( ст. 87 ЦК);
- юридичних осіб публічного права, які
створюються розпорядчим актом Президента України, органу державної влади,
органу місцевого самоврядування, ст. 167 та ст.168 ЦК).
Щодо
розмежування юридичних осіб приватного і публічного права, то ЦК України
наводить тільки один критерій розмежування, а саме, порядок створення. Проте,
не тільки це є їхньою відмінною ознакою. Іншим суттєвим критерієм розмежування
є мета створення юридичної особи. Юридичні особи публічного права зазвичай
створюються для виконання функцій держави і функцій територіальної громади. У
той же час юридична особа приватного права характеризується тим, що така особа
створюється виключно з метою отримання прибутку. Для прикладу, однією із
функцій держави є здійснення правосуддя. Ст.124 Конституції України передбачає,
що судочинство здійснюється Конституційним Судом України та судами загальної
юрисдикції. Відповідно до ст.63 Закону України «Про судоустрій України» були
створені в Україні суди і які є юридичними особами, мають печатку із
зображенням Державного герба України та своїм найменуванням, мають самостійний
фінансовий баланс і рахунки в установах банку.
Окремо
слід звернути увагу на те, що ЦК України регулює тільки порядок створення
юридичної особи, організаційно-правові форми та правовий статус юридичних осіб
приватного права, (ст. 87 ЦК). Порядок утворення та правовий статус юридичних осіб публічного права
встановлюється Конституцією України та Законами України і Цивільним Кодексом
України не регулюється.
Окремим
видом юридичної особи, і тільки приватного права, є юридична особа, яка
створена шляхом примусового поділу у випадках, встановлених законом. Так, поділ
може застосовуватися на підставі і у порядку, встановленому ЗУ «Про захист
економічної конкуренції», якщо суб’єкт господарювання зловживає монопольним становищем на ринку. У
такому випадку прийняті Антимонопольним комітетом України чи його
територіальним підрозділом постанови про примусовий поділ монопольних
утворень (ст.16 ЗУ «Про обмеження
монополізму та недопущення недобросовісної конкуренції у підприємницькій діяльності») є не рішення
про реорганізацію такої юридичної особи, а підставою для її здійснення на
розсуд юридичної особи за умови усунення її монопольного становища на ринку,
(п.2 роз’яснення Вищого арбітражного суду України №02-5/334 від 12.09.1996 року
«Про деякі питання практики вирішення спорів, пов’язаних із створенням,
реорганізацією та ліквідацією підприємств»).
3.Участь юридичних осіб публічного права у
цивільних відносинах
Юридичні
особи публічного права (органи державної влади, органи місцевого
самоврядування, державні підприємства, державні заклади, державні установи)
можуть виступати у цивільних відносинах як і будь-яка юридична особа приватного
права, за виключенням випадків, встановлених законом. Зокрема, ст.82 ЦК України
встановлює, що на юридичних осіб публічного права у цивільних відносинах
поширюються положення ЦК України, якщо інше не встановлено законом. Тобто, такі
юридичні особи мають право укладати цивільно-правові угоди, бути суб’єктами деліктних та речових правовідносин.
Немає коментарів:
Дописати коментар