Публічно-правові утворення у формі юридичної особи як учасники цивільних відносин

Відповідно до підрозділу 3 Розділу ІІ Цивільного Кодексу України  поряд з фізичними та юридичними особами учасниками цивільних відносин є держава Україна, Автономна Республіка Крим, органи місцевого самоврядування  та територіальні громади.

Цивільна правосуб’єктність публічно-правових утворень в юридичній літературі формулюється по-різному. Зокрема, публічно-правові утворення за правовим статусом є юридичними особами публічного права.  Їх створення та діяльність регулюється нормами публічного права, однак для участі в приватних відносинах вони прирівнюються до юридичних осіб приватного права, що регламентується ст. 3 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність». Також слід зазначити про те, що публічно-правові утворення вважаються самостійним суб’єктом цивільного права і розглядаються в якості скарбниці і їх органи вважаються представниками скарбниці. Така теорія лягла в основу нового Цивільного Кодексу України, де відповідно до ст. 167, ст.168 та ст.169 ЦК держава Україна, Автономна Республіка Крим та територіальні громади населених пунктів  у цивільних відносинах діють на рівних правах з іншими учасниками цих відносин.

Як учасники цивільних відносин публічно-правові утворення наділені цивільною правоздатністю та цивільною дієздатністю.   Оскільки ці суб’єкти створені не для участі у цивільних відносинах, що має для них допоміжний характер, то їх цивільна правоздатність не може вважатися загальною (універсальною). У такому випадку вона має відповідати їх цілям і завданням та публічним інтересам. Публічно-правові утворення можуть мати лише ті цивільні права та обов’язки, які прямо передбачені в законі.

Публічно-правові утворення набувають і здійснюють цивільні права, а також створюють та виконують цивільні обов’язки через свої органи. Відповідно до ст. 170, ст.171 та ст. 172 ЦК України держава, Автономна Республіка Крим та територіальні громади набувають і здійснюють цивільні права та обов’язки відповідно через органи державної влади, органи влади Автономної Республіки Крим та органи місцевого самоврядування у межах їхньої компетенції, встановленої законом. Зокрема:

- органами державної влади є Кабінет Міністрів України, Фонд державного майна України інші центральні та місцеві органи державної виконавчої влади;

- органами влади АР Крим  є Верховна Рада АР Крим, Рада Міністрів АР Крим, та інші створювані ними органи;

- органами місцевого самоврядування є місцеві ради, їх виконавчі комітети та територіальні громади як первинні суб’єкти влади на місцях.

I.Участь держави Україна та її публічно-правових утворень у цивільних відносинах.

За характером цивільних відносин можна виділити такі правові форми участі публічно-правових утворень у цивільних відносинах:

1. участь публічно-правових утворень у немайнових відносинах;

2. участь публічно-правових утворень у речових відносинах;

3. участь публічно-правових утворень у корпоративних відносинах;

4. участь публічно-правових утворень у договірних зобов’язальних відносинах;

5. участь публічно-правових утворень у недоговірних зобов’язальних  відносинах;

6. участь публічно-правових утворень у спадкових відносинах.

                       

       1.Участь держави у немайнових відносинах

Стаття  161 Господарського кодексу України: «Право на використання назви країни походження товару». Зокрема, забороняється використання суб’єктами господарювання напису (клейма) «Виготовлено в Україні» або аналогічного за змістом щодо товарів, які мають іноземне походження.

     
 2.Участь держави у речових відносинах.

У відповідності до  ст. 318 та ст.326 ЦК України держава Україна є власником державного майна, у тому числі грошових коштів, що їй належать. Від імені та в інтересах держави Україна право власності здійснюють відповідні органи державної влади.

Майно держави за його правовим режимом поділяється на :

- відокремлене майно- частина майна, що не закріплене за окремими юридичними особами (як правило кошти державного бюджету);

-  майно закріплене за державними юридичними особами.

Відповідно до ч.2 ст. 167 ЦК України держава може створювати юридичні особи публічного права (державні підприємства, навчальні заклади). Державне майно може бути закріплене за юридичними особами публічного права на праві:

   господарського відання (державні унітарні комерційні підприємства);

        оперативного управління (державні казенні підприємства та державні установ і організації, що перебувають на державному бюджеті).

Лише держава може бути набувачем права власності на:

- скарб, що є пам’яткою історії та культури (ст. 343 ЦК);

- викупленої пам’ятки історії та культури (ст. 352 ЦК);

- реквізованого майна (ст. 353 ЦК);

- конфіскованого майна (ст. 354 ЦК).

Також, держава може бути суб’єктом права спільної власності та  може бути суб’єктом інших речових прав, до яких відноситься володіння та сервітут.

   3.Участь держави у корпоративних відносинах.

У відповідності  до ст. 167 Господарського кодексу України  корпоративні права- це права особи, частка якої визначається у статутному фонді (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої, а також інші правомочності, передбачені законом або статутними документами.

Так, згідно з ч.3 ст. 167 ЦК України  держава може створювати юридичні особи

приватного права (підприємницькі товариства), брати участь в їх діяльності на загальних підставах, якщо інше не встановлено законом. Згідно з ст. 168 та ст.170 ЦК України корпоративні права держави можуть здійснюватися:

1) безпосередньо відповідними органами державної виконавчої влади;

2) уповноваженою особою з управління корпоративними правами держави визначеною за результатами конкурсу.

4.Участь держави у договірних зобов’язальних відносинах.

Участь держави у зобов’язальних відносинах здійснюється на підставі:

- ст. 183 ГК України – договори за державними замовленнями;

- Закон України «Про приватизацію державного майна» - договори купівлі продажу державного майна в процесі приватизації;

- Закон України «Про угоди про розподіл продукції» - угоди про розподіл продукції та концесійні договори;

- Закон України  «Про цінні папери та фондовий ринок» - облігації внутрішніх та зовнішніх державних позик. 

        5.Участь держави у недоговірних зобов’язальних  відносинах.

Підставами виникнення не договірних зобов’язань держави є:

-відповідальність за шкоду, завдану прийняттям закону про припинення права власності на певне майно (ст. 1170 ЦК);

- відповідальність за шкоду, завдану органом державної влади (ст. 1173 ЦК);

- відповідальність за шкоду, завдану незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу дізнання, попереднього і судового слідства, прокуратури або суду (ст. 1176 ЦК);

-зобов’язання, що виникає з публічної обіцянки винагороди без оголошення конкурсу (ст. 1144 ЦК).

        6.Участь держави у спадкових відносинах.

Держава може бути спадкоємцем за заповітом у відповідності до ст. 1222 Цивільного Кодексу України.

        

  II. Участь територіальної громади як публічно-правового утворення  у цивільних відносинах     

    1.Участь територіальної громади населеного пункту у немайнових  відносинах

Право територіальної громади населеного пункту на найменування комунального підприємства визначається Господарським Кодексом України. У відповідності  до ч.5 ст. 78 ГК України найменування комунального унітарного підприємства повинно містити слова «комунальне підприємство».

        2. Участь територіальної громади у речових відносинах.

Згідно зі ст. 318 та ст. 327 ЦК України територіальна громада населеного пункту є власником комунального майна, у тому числі грошових коштів, що їй належать. Від імені та в інтересах територіальної громади право власності здійснюють безпосередньо територіальна громада та утворені нею органи місцевого самоврядування.       

Майно територіальної громади за його правовим режимом поділяється на :

1) відокремлене майно- частина майна, що не закріплене за окремими юридичними особами (як правило кошти місцевого бюджету);

2)  майно закріплене за комунальними юридичними особами.

У відповідності  до ч.2 ст. 169 ЦК України  територіальна громада може створювати юридичні особи публічного права (комунальні підприємства, навчальні заклади).

Комунальне майно може бути закріплене за юридичними особами публічного права на праві:

господарського відання (комунальні комерційні підприємства)

оперативного управління (комунальні некомерційні підприємства та комунальні установи і організації, що перебувають на місцевому бюджеті).

Територіальна громада може бути набувачем права власності на:

- безгосподарну річ (ст. 335 ЦК);

- знахідку, у разі відмови від неї особи, яка знайшла річ або коштів вилучених від продажу транспортного засобу (ст. 338 ЦК);

- бездоглядну домашню худобу, у разі відмови від неї особи, яка виявила її (ст. 341 ЦК);

- конфіскованого майна (ст. 354 ЦК).

Також, територіальна громада може бути суб’єктом права спільної власності та може бути суб’єктом інших речових прав, до яких відноситься володіння та сервітут.

                 

        3.Участь територіальної громади у корпоративних відносинах.

Згідно з ч.3 ст. 169 ЦК України територіальні громади населених пунктів можуть діяти у формі юридичної особи та можуть  створювати юридичні  особи приватного права (підприємницькі товариства), брати участь в їх діяльності на загальних підставах, якщо інше не встановлено законом.

Корпоративні права територіальної громади можуть здійснюватися:

1)    безпосередньо відповідними органами місцевого самоврядування;

2) уповноваженою особою з управління корпоративними правами територіальної громади.

   4.Участь територіальної громади у договірних зобов’язальних       відносинах.

Відповідно до ст. 27 Закону України «Про місцеве самоврядування» до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належить:

- залучення на договірних засадах підприємств, установ та організацій до участі в комплексному соціально-економічному розвитку сіл, селищ, міст;

- розміщення на договірних засадах замовлень на виробництво продукції, виконання робіт (послуг), необхідних для територіальної громади, на підприємствах, в установах та організаціях.

Відповідно до ст. 11 Закону України «Про цінні папери і фондову біржу» місцевими радами може бути прийнято рішення про випуск облігацій місцевих позик.

5.Участь територіальної громади у недоговірних зобов’язальних          відносинах.

Підставами виникнення не договірних зобов’язальних відносин є:

-ідповідальність за шкоду, завдану органом місцевого самоврядування (ст. 1173 ЦК);

-відповідальність за шкоду, завдану, посадовою особою або службовою особою органу місцевого самоврядування (ст. 1174 ЦК);

-відповідальність за шкоду, завдану органом місцевого самоврядування у сфері нормотворчої діяльності (ст. 1175 ЦК);

-зобов’язання, що виникає з публічної обіцянки винагороди без оголошення конкурсу (ст. 1144 ЦК).

  6.Участь територіальної громади у спадкових відносинах.

Територіальна громада населеного пункту може бути спадкоємцем за заповітом у відповідності до ст. 1222 ЦК України. Відповідно до ч.3 ст. 1277 ЦК України спадщина, визнана судом від умерлої особи, переходить у власність територіальної громади за місцем відкриття спадщини.