Участь держави України та територіальних громад у цивільних правовідносинах.

        Учасниками   цивільних   відносин   в Україні є:   держава  Україна, Автономна Республіка Крим, територіальні громади, іноземні держави та інші суб'єкти публічного права. Юридичні   особи,  залежно   від  порядку  їх створення, поділяються на юридичних осіб приватного права та  юридичних  осіб публічного права.

Суб'єктами цивільно-правових відносин в Україні є фізичні та юридичні особи, які вступають між собою в цивільно-правові відносини з приводу майна та особистих немайнових благ. В окремих випадках суб'єктом зазначених відносин може бути держава.

Юридичні  особи  публічного права можуть  створюватися  у  формі товариств, установ. Товариством є організація, створена шляхом об'єднання осіб (учасників), які мають право участі у цьому товаристві. Товариство може  бути  створено однією особою. Установою  є організація,  створена  однією  або кількома особами (засновниками), які не беруть участі  в  управлінні  нею, шляхом  об'єднання (виділення) їхнього майна для досягнення мети, визначеної засновниками, за рахунок цього майна. Юридичні особи публічного права наділені цивільною правосуб'єктністю, тобто цивільною правоздатністю та цивільною дієздатністю, які виникають водночас із моменту їх державної реєстрації.

Цивільна правоздатність юридичної особи визначається характером і змістом діяльності юридичної особи, що передбачена статутом організації. Цивільна дієздатність здійснюється відповідними органами юридичної особи, які можуть бути як єдиноначальними, так і колегіальними (чи в поєднанні між собою). Залежно від характеру власності розрізняють такі види юридичних осіб: державні; колективні; орендні; акціонерні; спільні, за участю закордонних суб'єктів; приватні; сімейні; релігійні та ін.

Юридична особа публічного права створюється розпорядчим актом Президента  України, органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування.

Держава може створювати юридичні  особи  публічного  права (державні  підприємства,  навчальні  заклади тощо). Держава може створювати юридичні  особи  приватного  права (підприємницькі товариства тощо),  брати участь в їх діяльності на загальних підставах.

Територіальні  громади  можуть  створювати  юридичні особи публічного права (комунальні підприємства, навчальні заклади тощо). Територіальні громади можуть створювати  юридичні  особи приватного права (підприємницькі товариства тощо), брати участь в їх діяльності на загальних підставах. Від   імені  держави,  Автономної Республіки Крим, територі-альних громад за спеціальними дорученнями можуть виступати фізичні та  юридичні особи, органи державної влади, органи влади Автономної Республіки Крим та органи місцевого самоврядування.

Держава, територіальні громади відповідають за своїми зобов'язаннями

своїм майном, крім майна, на яке відповідно до закону не  може бути звернено стягнення відповідають за своїми зобов'язаннями своїм майном, крім  майна,  на яке відповідно до закону не може бути звернено до стягнення.

Об'єктом цивільних правовідносин є конкретні блага, з приводу яких суб'єкти вступають між собою в зазначені правові відносини. Серед таких благ необхідно назвати матеріальні предмети та духовні цінності. До них, зокрема, належать: речі; дії (в тому числі послуги); результати інтелектуальної творчості; особисті немайнові блага.

Відносини власності є складовою частиною інституту речового права. Так, до речових прав, крім прав власності належать: право повного господарювання і володіння та оперативного управління, право безстрокового

користування землею сервітути, іпотека, корпоративне (виникає у господарських товариствах). Особисті немайнові відносини тісно пов’язані з особою суб’єкта, вони є невіддільні від особистих прав. Об’єктом є особисті права та нематеріальні блага які можуть продовжувати можливість одержання грошової винагороди чи іншого матеріального блага. Зокрема, це є права автора на твори науки, літератури, мистецтва, винаходів промислові зразки, права на товарні знаки, фірмові найменування та інші результати інтелектуальної діяльності. Тут слід зазначити, що особисті немайнові відносини, об’єктом яких

є особисті права, не є матеріальні блага. Такі немайнові блага, як честь, гідність, не можуть регулюватися у певних випадках лише сугубо цивільним правом, адже ці оціночні поняття  не є товаром і позбавлені вартісної оцінки (політичні права і свободи).

Слід нагадати, що функції права – це є правовий вплив на суспільні відносини, спрямовані на досягнення поставлених перед галуззю права, цілей і завдань, а саме регулятивна функція, охоронна та превентивна функція.  Речі - це всі предмети матеріального світу, що здатні задовольняти певні потреби людей. Вони складають матеріальну основу життєдіяльності суспільства.    

До об'єктів цивільних правовідносин також відносять і дії осіб, що мають правове значення (приміром, дії з відшкодування заподіяних збитків) та

відповідні послуги (скажімо, ремонт будинку, автомобіля). Крім того, до них слід віднести результати інтелектуальної творчості, що охороняються законом (наукові, літературні й художні твори, відкриття й винаходи, промислові зразки, товарні знаки тощо).

Одним із об'єктів цивільних правових відносин є особисті немайнові блага, до яких належать честь, гідність, ім'я, життя, здоров'я тощо. Цивільні права та обов'язки  юридичних осіб публічного права  виникають  із  дій  осіб,  що передбачені актами цивільного законодавства. Підставами   виникнення   цивільних  прав  та  обов'язків юридичних осіб публічного права, зокрема, є:

- договори та інші правочини;

- створення  літературних,  художніх  творів,  винаходів  та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності;

- завдання  майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.

Цивільні права та обов'язки можуть виникати  безпосередньо з актів цивільного законодавства, з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування, з рішення суду.

Юридичні особи публічного права здійснюють свої  цивільні  права вільно,  на власний розсуд. Нездійснення особою своїх цивільних прав  не  є  підставою для їх припинення, крім випадків, встановлених законом. Юридичні особи публічного права можуть  відмовитися від свого майнового права. Особа може  за  відплатним  або  безвідплатним договором передати  своє майнове право іншій особі. При  здійсненні  своїх прав особа публічного права зобов'язана утримуватися від дій,  які могли б порушити права  інших  осіб,  завдати  шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. При здійсненні цивільних прав особа публічного права повинна  додержуватися моральних засад суспільства. При цьому, особа  не  може бути примушена до дій,  вчинення яких не є обов'язковим для неї. Виконання  цивільних  обов'язків  забезпечується  засобами заохочення та  відповідальністю,  які  встановлені  договором або актом цивільного законодавства. Особа публічного права може бути звільнена  від цивільного  обов'язку  або його виконання у випадках, встановлених договором або актами цивільного законодавства.

Кожна  юридична особа публічного права має право на захист свого цивільного права. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права, визнання правочинна недійсним, припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення, примусове виконання обов'язку в натурі, зміна правовідношення, припинення правовідношення, відшкодування  збитків  та  інші   способи  відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової) шкоди, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Особа має право звернутися за захистом цивільного  права  та  інтересу до органу державної влади,  органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування. Суд   визнає   незаконним   та   скасовує   правовий   акт індивідуальної дії, виданий органом державної індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом  місцевого самоврядування, якщо  він  суперечить  актам  цивільного  законодавства  і порушує цивільні права або інтереси. Юридична особа публічного права, які завдано збитків  у  результаті  порушення  її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є:

- втрати,  яких  особа  зазнала  у  зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі,  а також витрати,  які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

- доходи,  які  особа  могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Збитки  відшкодовуються  у повному обсязі,  якщо договором або законом не передбачено відшкодування у  меншому  або  більшому розмірі. Якщо особа публічного права,  яка порушила право,одержала у зв'язку  з  цим доходи,  то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено,  не може бути меншим від доходів,  одержаних особою, яка порушила право.

Органи  місцевого  самоврядування  є  юридичними особами публічного права і наділяються власними  повноваженнями,  в межах  яких діють самостійно  і  несуть відповідальність за свою діяльність. Матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є  рухоме  і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля,   природні  ресурси,   що   є   у   комунальній  власності територіальних  громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об'єкти  їхньої  спільної  власності,  що перебувають в управлінні районних  і  обласних  рад.

Рішення  про наділення міських рад правами щодо управління майном і фінансовими ресурсами,  які є у власності  територіальних громад  районів  у  містах,  приймається  на місцевих референдумах відповідних районних у містах громад.  У разі  якщо  територіальна громада району в місті внаслідок референдуму не прийме рішення про передачу права управління майном та фінансами відповідній  міській  раді,  а  територіальна  громада міста або міська рада не прийняла рішення про створення органів місцевого самоврядування  районів  у місті, міська  рада  здійснює  управління  майном  та  фінансовими ресурсами,  які є у  власності  територіальних  громад  районів  у містах,  та  несе  відповідальність  перед  громадою  відповідного району у місті.

Відносини органів місцевого самоврядування з  підприємствами, установами   та   організаціями,   що  перебувають  у  комунальній власності відповідних територіальних громад,  будуються на засадах їх  під поряд-кованості,  підзвітності  та  підконтрольності органам місцевого самоврядування. Відносини органів місцевого самоврядування з підпри-ємствами, установами та організаціями,  що не перебувають у комунальній власності відповідних територіальних громад, будуються на договірній і податковій основі та на засадах підконтрольності у межах   повноважень.

Органи місцевого самоврядування приймають учать в цивільних приймають учать в цивільних правовідносинах на принципах:

 - народовладдя;

- законності;

- гласності;

- колегіальності;

 - поєднання місцевих і державних інтересів;

            - виборності;

            - правової, організаційної       та      матеріально-фінансової самостій-ності;

            - підзвітності та   відповідальності   перед    територіальними громадами їх органів та посадових осіб;

           - державної підтримки та гарантії місцевого самоврядування;

           - судового захисту прав місцевого самоврядування.

До відання  юридичних осіб публічного права в цивільних правовідносинах належать:

- управління майном, що належить до комунальної власності відповідних територіальних громад;

- встановлення порядку та здійснення контролю за використанням прибутків підприємств, установ та організацій комунальної власності відповідних територіальних громад;

- заслуховування  звітів  про роботу керівників підприємств, установ та організацій комунальної власності відповідних територіальних громад;

- підготовка і внесення  на  розгляд  ради  пропозицій  щодо порядку та умов відчуження комунального майна,  проектів місцевих програм приватизації та переліку об'єктів  комунальної  власності, які не підлягають приватизації; організація виконання цих програм;

-підготовка  і  внесення на розгляд ради пропозицій щодо визначення сфер господарської  діяльності  та  переліку об'єктів, які можуть надаватися у концесію,  подання раді письмових звітів про хід та результати відчуження комунального майна;

- погодження в установленому порядку кандидатур для призначення на посаду керівників підприємств, установ та організацій, які перебувають у державній власності;

- управління об'єктами  житлово-комунального  господарства, побутового, торговельного обслуговування, транспорту і зв'язку, що перебувають  у  комунальній  власності, забезпечення їх належного утримання   та  ефективної експлуатації, необхідного рівня та якості послуг населенню;

- організація за рахунок власних коштів і на пайових засадах будівництва,  реконструкції  і   ремонту   об'єктів   комунального господарства та соціально-культурного призначення, жилих будинків, а також транспортних шляхів;

- виконання або делегування на конкурсній основі генеральній будівельній організації (підрядній організації) функцій  замовника на  будівництво,  реконструкцію  і  ремонт  житла,  інших об'єктів соціальної та виробничої інфраструктури комунальної власності;

- розгляд і внесення до відповідних органів виконавчої влади пропозицій  до  планів  і  програм  будівництва  та  реконструкції об'єктів на відповідній території;

- залучення на договірних засадах  підприємств, установ та організацій  незалежно  від  форм  власності  до участі в розвитку потужностей  будівельної  індустрії  і  промисловості  будівельних матеріалів,   у  створенні,  розвитку  та  реконструкції  об'єктів інженерного забезпечення і транспортного обслуговування;

- управління закладами освіти,  охорони здоров'я,  культури, фізкультури освіти,  охорони здоров'я,  культури, фізкультури і спорту, оздоровчими   закладами, які належать територіальним громадам або передані їм, молодіжними підлітковими закладами за   місцем проживання, організація їх матеріально-технічного та фінансового забезпечення.

Юридичні особи публічного права володіють об'єктами цивільних прав: речі, у тому  числі  гроші  та цінні   папери,  інше  майно, майнові  права,  результати  робіт, послуги,   результати інтелектуальної,    творчої   діяльності, інформація, а також інші матеріальні і нематеріальні блага. Слід нагадати, що річчю  є  предмет  матеріального світу,  щодо якого можуть виникати цивільні права та обов'язки. Тварини  є  особливим  об'єктом  цивільних  прав.  На  них поширюється  правовий  режим  речі. До нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні  ділянки,  а  також  об'єкти,  розташовані  на  земельній ділянці,  переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення. Режим нерухомої речі може бути поширений законом на повітряні та морські судна, судна внутрішнього плавання, космічні об'єкти, а також інші речі, права на які підлягають державній реєстрації. Рухомими речами є речі,  які можна вільно переміщувати у просторі.

Держава,  Автономна Республіка Крим, територіальні громади не відповідають за зобов'язаннями створених ними  юридичних  осіб. Кожна юридична особа публічного права відповідає лише за своїми зобов’язаннями.

Для  створення  юридичної  особи публічного права її учасники (засновники) розробляють  установчі  документи,  які  викладаються  письмово і підписуються  всіма  учасниками  (засновниками),  якщо законом не встановлений інший порядок їх затвердження. Установчим документом товариства є затверджений учасниками статут  або  засновницький  договір  між учасниками, якщо інше не встановлено законом. Товариство, створене однією особою, діє на підставі статуту, затвердженого цією особою. Установа створюється на підставі індивідуального або спільного установчого акта, складеного засновником (засновниками). Установчий  акт  може міститися також і в заповіті.  До створення установи установчий акт, складений однією або  кількома особами, може бути скасований засновником.

Юридична  особа публічного права вважається  створеною  з дня її державної реєстрації. У статуті  товариства  вказуються  найменування  юридичної особи, органи  управління  товариством,  їх  компетенція, порядок прийняття ними рішень, порядок вступу до товариства та виходу з нього. У   засновницькому договорі товариства визначаються зобов'язання учасників створити товариство,  порядок їх спільної діяльності щодо його створення, умови передання товариству майна учасників. В  установчому акті установи вказується  її мета, визначаються майно, яке передається установі, необхідне  для досягнення цієї  мети,  структура  управління  установою.

Юридична  особа публічного права підлягає державній реєстрації у порядку, встановленому законом. Дані державної реєстрації включаються до єдиного    державного реєстру, відкритого для загального ознайомлення. Порушення встановленого   законом   порядку    створення юридичної  особи публічного права або  невідповідність  її  установчих  документів закону є підставою для відмови у  державній  реєстрації  юридичної особи. До  єдиного  державного реєстру  вносяться  відомості про організаційно-правову  форму  юридичної особи,  її  найменування, місцезнаходження, органи управління, філії та представництва, мету установи, а також інші відомості, встановлені законом.

Зміни до установчих документів юридичної особи публічного права набирають чинності  для  третіх  осіб  з  дня  їх державної реєстрації,  а у випадках,  встановлених законом, - з моменту повідомлення органу, що здійснює державну реєстрацію, про такі зміни. Юридичні особи публічного права та їх учасники не мають права  посилатися  на  відсутність  державної реєстрації таких змін у відносинах із третіми особами, які діяли з урахуванням цих змін.

Юридична особа публічного права повинна мати своє найменування, яке

містить інформацію про її організаційно-правову форму. Найменування установи  має містити інформацію про характер її діяльності. Юридична особа публічного права здатна  мати  такі  ж  цивільні  права та обов'язки (цивільну правоздатність), як і фізична особа, крім тих, які за своєю природою можуть належати лише людині. Цивільна правоздатність юридичної особи публічного права може бути обмежена лише за рішенням суду. Юридична  особа  публічного права може  здійснювати окремі види діяльності, перелік  яких  встановлюється   законом,   після одержання   нею спеціального дозволу (ліцензії). Цивільна  правоздатність юридичної особи публічного права виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Юридична особа публічного права набуває цивільних прав та обов'язків і  здійснює їх через свої органи,  які діють відповідно до установчих документів. Орган або особа,  яка відповідно до установчих  документів юридичної особи публічного права чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в  інтересах  юридичної  особи,  добросовісно  і розумно та не перевищувати своїх повноважень. Юридична особа публічного права має право  на  недоторканність  її  ділової репутації,  на  таємницю кореспонденції,  на  інформацію  та інші особисті немайнові права, які можуть їй належати. Юридичні особи публічного права самостійно відповідають за своїми зобов'язаннями. Вони відповідають за  своїми  зобов'язаннями  усім належним їй майном.

Юридична особа публічного права припиняється в результаті передання

всього свого  майна,  прав  та  обов'язків  іншим  юридичним особам   - право наступникам (злиття,  приєднання, поділу, перетворення) або в результаті ліквідації. Юридична особа є такою,  що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Юридична особа публічного права ліквідується:

- за рішенням її учасників або органу юридичної особи,  уповноваженого  на  це  установчими  документами,  в  тому числі у  зв'язку із закінченням строку,  на  який  було  створено  юридичну особу,  досягненням  мети,  для якої її створено;

- за рішенням суду про визнання  судом  недійсною  державної реєстрації   юридичної  особи  через  допущені  при  її  створенні порушення,  які не  можна  усунути.

Рішенням суду  про  ліквідацію  юридичної   особи   публічного права на його учасників   або   орган,   уповноважений  установчими  документами приймати рішення  про  ліквідацію  юридичної  особи,  можуть  бути покладені обов'язки щодо проведення ліквідації юридичної особи. Якщо вартість  майна  юридичної  особи є недостатньою для задоволення  вимог кредиторів, юридична особа ліквідується в порядку,  встановленому законом про відновлення платоспроможності або визнання банкрутом. Ліквідаційна комісія   після   закінчення   строку   для пред'явлення вимог  кредиторами складає  проміжний  ліквідаційний баланс, який містить відомості про склад майна юридичної особи, що ліквідується,  перелік пред'явлених кредиторами вимог, а також про результати їх розгляду. Проміжний ліквідаційний   баланс затверджується  учасниками юридичної особи або органом, який прийняв рішення про  ліквідацію юридичної особи публічного права.