Українська трагедія нашого спільного.

•            Останнім часом,  поринувши в ідею створення територіальної громади в окремому, віддаленому населеному пінкті України і спостерігаючи за певними процесами серед українских інтелектуалів, я помітив їх неспроможність керувати спільним ресурсом - Україною. Кожен з цих людей, які без перебільшення в тій чи інший спосіб внесли свою лепту в українське спільне,  є цікавими особистостями. Вони мають унікальний життєвий досвід, володіють декількома корисними для суспільства ідеями, що варті, при наймі на мій погляд, уваги, а можливо і матеріалізації.
•           Але разом з тим, ці висооосвідчені індивідууми  не вміють робити найголовнішу річ – вони зовсім неспроможні домовлятися між собою. Нашій  еліті  набагато простіше створити свій власний майданчик, на якому їм зручніше бути експертом, вигідніше бути керівником, і внаслідок чого бути лідером та отримувати оплески та тривалі овації за свої ідеї. При всій повазі до їх здобутків та до них самих як успішних членів суспільства, але ними створені спільноти ніколи не переростуть рівень дискусійних клубів з вузько направленим як в бік електорату, та і в бік отримання матеріальних активів, якісним контентом. Тут світовий досвід говорить про те, що аби щось реалізувати та втілити в життя  треба зробити це масовим і доступним до пересічного мешканця. Без проповідників ідеї, без апостолів ніколи не було б християнства, так само як і будь-якої іншої світової релігії. Для цього треба бути відкритим до інших і мати готовність впустити їх в своє комфортне коло спілкування.
•            З людьми дуже складно, я мав нагоду це відчути проходячи тривалий час військову службу. Разом з цим, цілком реально координувати їхню діяльність і разом співпрацювати, а результат такої співпраці може бути непередбачуваний, звичайно у позитивному сенсі цього поняття. Я це бачив на прикладі просування ідеї створення територіальної громади одного з населених пунктів Коломийського району Івано-Франківської області. Там я познайомився з безліччю унікальних людей, про існування яких я навіть не здогадувався. Я бачив наскільки люди творчо розкриваються у дружньому до них середовищі.
• Останні події більш як двадцятирічної  історія нашого суспільства показали те, що  невміння повноправних членів суспільства договоритися між собою про правила спільного існування і умови використання спільного ресурсу призвело до уже системних кризових явищ. Більше того, ці явища мають тенденцію поглиблення, що унеможливлює керування спільним центральним органом. В таких умовах рецептом подолання кризових явищ в управлінні спільними ресурсами може стати створення територіальних громад населених пінктів з одночасним створенням переліку спільних ресурсів.
  

            Звичайно, що  не прості люди чи погана влада винні у катастрофічному стані країни, оскільки пошук винуватого на завжди є доцільним. Але все ж таки, в першу чергу, просвітлені журналісти, експерти, юристи, економісти, мислителі, філософи, які не розуміють трагедії спільного, повинні на себе взяти частину вини за стан речей.  На сьогодні жодне об'єднання інтелектуалів не здатне відповісти на такимй виклик. І яскравим підтвердженням моїх песимістичних слів є створення громадського інтернет-ТБ, як реакція на події навколо ТВі. Було дивним спостерігати, коли існує дві ініціативні групи, які незалежно одна від одної намагаються створити одну й ту саму річ. Хіба це не трагедія спільного!!!?