Представництво у цивільному процесі за участю військових формувань

             Зростання ролі представництва у цивільному процесуальному праві зумовлене конституційними гарантіями реалізації прав громадян, а також зобов’язаннями України перед міжнародними та європейськими установами щодо реалізації та захисту прав людини. Проте, практика застосування чинного законодавства України дозволяє визначити низку протиріч та колізій, що унеможливлюють забезпечення ефективного захисту прав громадян, а таким чином, негативно впливають на функціонування приватноправових відносин. У цьому контексті варто відзначити, що поза увагою положень цивільного процесуального законодавства залишилась низка питань щодо забезпечення трактування понятійного апарату цивільного процесуального представництва, підстав його виникнення за участю військових формувань та класифікації як такого. Недостатнім є врегулювання питань функціонування інституту цивільного процесуального представництва у кримінальному, господдарському та адміністративному процесі. Також залишається не визначеною на достатньому рівні роль органів прокуратури, органів державної влади та місцевого самоврядування. Саме тому, важливим завданням дер-жави є формування цивілізованих відносин між державою та громадянином завдяки реалізації прав громадян на захист. Усе це вимагає створення найбільш оптимальної моделі цивільного судочинства як однієї з головних умов розбудови в Україні громадського суспільства. Безумовно, позитивним є прийняття у 2005 році нового Цивільного процесуального Кодексу України, в якому законодавець надав можливість громадянам якомога повніше реалізувати своє право на захист, їх прав та законних інтересів, зокрема і за допомогою цивільного процесуального представництва, і у тому числі, за участю військових формувань.

             В державі, яка на конституційному рівні проголосила себе правовою, правосуддя набуває особливого значення, стає найважливішим гарантом прав та свобод людини і громадянина (ст. 55 Конституції  України). Але виконуючи таку важливу роль, саме правосуддя також потребує охорони, в тому числі і за допомогою цивільно-правових засобів, тому що у сфері  процесуальних відносин ще і досі існують діяння, які є важкою, а інколи і нездоланною перешкодою на шляху вирішення завдань судочинства, значно ущемляють законні інтереси учасників цивільного процесу,  ускладнюючи здійснення ними функцій, які у комплексі порушують принципові законодавчі положення.

            Цивільне право як самостійна галузь українського права регулює певні майнові відносини (зокрема відносини власності), відносини в сфері товарообігу, а також деякі категорії особистих немайнових відносин. Одним словом, цивільне право містить правові механізми для функціонування економіки, розподілу в суспільстві матеріальних благ.  

             В умовах кардинального реформування соціально-економічних від-носин у нашому суспільстві відповідно зростає і роль цивільного права як однієї з основних фундаментальних галузей суспільних відносин та основного регулятора товарно-грошових відносин. Як відомо, на зміну жорстким державним регуляторам прийшла нова система з демократичним обличчям, але без внутрішнього правового наповнення. Не випадково, ще на стадії проекту, Цивільний кодекс України, ще перебуваючи на розгляді у Верховній Раді України, уже тоді його називали "економічною конституцією".  Від ефективності цивільно-правового регулювання багато в чому залежить успіх ринкових реформ в Україні, оскільки і нині продовжується процес формування нової правової системи, складовою частиною якої є цивільне право.

            Радикальні економічні і політичні перетворення в суверенній і незалежній Україні мають на меті побудувати нову модель господарської системи, і на нашу думку, її фундамент мають становити різні форми власності відповідних суб'єктів, їх рівноправність перед законом, а також забезпечення рівних умов для вільної господарської конкуренції і  змагальності. Надзвичайно важливим елементом нового господарського механізму є ринок, який повинен перетворитися в поєднанні з державним регулюванням на активний інструмент, що сприяв би ефективній діяльності учасників суспільного виробництва, а також діяльності учасників суспільства, що не задіяні в суспільному виробництві, але забезпечують, обслуговують та охороняють суспільство як таке. Серед основоположних нормативних актів, які становитимуть основу нової господарської системи, вирішальне значення належить цивільно-правовим законам, що передбачають нову систему видів і форм власності, яка відображає плюралізм відносин власності.

              В основу законодавчих актів, що регулюють товарно-грошові відносини з механізмом вільного ціноутворення при економічній самостійності, рівноправності і конкуренції суб'єктів господарювання, покладено концепції і програми переходу України до ринкової економіки. Законодавчі акти мають створити рівні правові умови для діяльності товаровиробників незалежно від форм власності, передбачити організаційні форми здійснення ними підприємницької діяльності.

              У розбудові України як демократичної, правової держави визначальна роль належить судовій владі, на яку Конституцією України, Законом України «Про судоустрій і статус судів» покладено функцію здійснення правосуддя в цивільних, господарських, адміністративних і кримінальних справах.  Встановлюючи  норми та розвиваючи і удосконалюючи інститути цивільного процесуального права України, якими встановлено процесуальний порядок здійснення правосуддя в цивільних справах (цивільне судочинство, цивільний процес та пов’язані з ним інші процеси) у спорах, що виникають у державі з цивільних, трудових, сімейних, земельних та всіх інших правовідносин, держава спрямовує свої зусилля на виконання та забезпечення важливих конституційних завдань по захисту прав і свобод людини та громадянина, гарантованих Конституцією, іншим законодавством України, прав і законних інтересів підприємств, установ, організацій не залежно від форм власності та підпорядкування, держави і суспільства в цілому.