УКРАЇНА: Держава стаціонарного бандитизму.

Манкер Олсон у своїх працях порівняв експлуататорські держави із "осілим бандитом". До такого висновку він прийшов, проаналізувавши події двадцятих років у Китаї, коли диктатор Фан Ючен придушив на своїй території бандитизм і розгромив щодо нього сильну армію бандита-гастролера Білого Вовка. Більшість населення у володіннях Фана воліли мати його присутність ніж миритися із нападами бандитів-гастролерів Білого вовка.

У такій моделі держава розглядається як          бандит, але вже «ОСІЛИЙ БАНДИТ», який розраховує на довгострокове оббирання людей, що живуть на контрольованій ним території. «Осілий бандит» і «бандит-гастролер» за змістом і родом своєї діяльності мають суттєві відмінності. Бандитами-гастролери можуть бути грабіжники будь-якого масштабу, які за своїми ознаками характеризуються тим, що діють з метою отримання максимальної короткостроковій наживи. Для прикладу, ними можуть бути навіть війська, що вторглися на територію суміжної державу не з метою перетворити її у колонію, а з метою просто відняти у жителів цієї території якомога більше і піти. Тож, засоби, а також наслідки та результати  такої діяльності для населення території бандиту-гастролеру не важливі, бо важливий короткостроковий результат – нажива сьогоденна. Осілий же бандит, зацікавлений у збереженні, по-перше, фізичної можливості займатися господарством у своїх підданих і, по-друге, стимулів до розширення господарства, що для його життєдіяльності є важливим. Ці дві відмінності є визначальними для характеристики діяльності влади як такої.

Коли грабежі і крадіжки монополізовані і легалізовані у формі державного устрою, жертви цих злочинів можуть розраховувати на те, що їм вдасться щось накопичити з коштів, що залишилися після виплати податків. І, отже, у них є спонукальний мотив до накопичення та інвестування, що в свою чергу збільшить їх - і податкові надходження на адресу осілого бандита - в майбутньому.  Цим експлуататорська держава використовує монополію на насильство для максимізації доходів правителя або групи осіб, контролюючих державу, навіть якщо це досягається на шкоду добробуту суспільства в цілому. Збиток від діяльності такої експлуататорської держави можна скоротити, якщо виплати державі і перерозподілу прав власності мають систематичний і передбачуваний характер. У цих умовах встановлюються певні правила господарської діяльності та розподілу доходів, орієнтуючись на які агенти можуть цілеспрямовано впливати на виробництво, сприяючи економічному зростанню. Це свідчить про частковий збігу інтересів правителя і громадян, що є необхідною умовою стабільності суспільства.

Таким чином, «бандит-гастролер», коли він перетворюється на «осілого бандита», фактично, укладає з даним суспільством якийсь контракт, а саме, в обмін на податки забезпечує захист прав власності, для прикладу. Остання передбачає, по-перше, створення системи формальних правил, в рамках якої буде відбуватися специфікація прав власності, по-друге, формування системи донесення цих правил до людей і, по-третє, забезпечення контролю за виконанням цих правил за допомогою створення структур, які виявлятимуть порушників і які використовують до них відповідні санкції.

Дана проблема має два аспекти. Стаціонарному бандитові необхідно зберегти у підданих, по-перше, фізичні можливості для виробництва (тобто ту частину доходу, яка фізично необхідна для того, щоб створювати його в подальшому) і, по-друге, стимули до виробництва. Ці аспекти відрізняються хоча б тому, що цілком імовірна ситуація, коли у людей буде залишатися частина доходу, достатня для продовження виробництва, але стимули до господарської діяльності пропадуть. Для прикладу, так, зазвичай відбувається, коли у виробника віднімають 90 відсотків доходу. Другий аспект дуже важливий, бо за відсутності стимулів до виробництва виникає тенденція до його падіння навіть при наявності фізичних можливостей, щоб його нарощувати. Це обумовлено обмеженими можливостями контролю правителя (стаціонарного бандита) за своїми підданими через ненульових витрат контролю. Уникнути падіння виробництва в цих умовах він міг би тільки при повному 100-відсотковому контролі в поєднанні з процедурою enforcement, коли він би просто примусив людей виробляти.

У бандита-гастролера, коли він перетворюється на стаціонарного бандита (у правителя), істотним чином змінюється система стимулів. Тепер вже в його інтересах припиняти виникнення конкуренції як з боку інших стаціонарних бандитів, так і з боку бандитів-гастролерів. Крім цього, йому важливо зберегти монополію на можливість оббирати своїх підданих, перешкодивши  діяльності перерозподілу між ними (наприклад, такого локального насильства, як рекет, в результаті чого відібраний у підданого дохід потрапляє в кишеню рекетира, а не правителя). Щоб запобігти цьому перерозподілу, держава витрачає на захист прав власності певного роду ресурси, відволікає, до речі, від тих способів використання, які збільшували б податкову базу. Отже,  тепер насильство і загроза насильства пов'язані вже не тільки з перерозподілом національного багатства, а й захистом прав власності.

Отже, взаємини правителя і підданих будуються на основі обміну конституції і порядку (у вигляді захисту прав власності) на податки. Відзначимо, що під податками маються на увазі такі платежі державі, які можуть бути визначені платником до початку своєї діяльності. Вони визначаються за чіткими незмінним правилам, і, перш ніж почати бізнес, ви самі можете порахувати, яку частину отриманого доходу вам доведеться заплатити у вигляді податків. Така визначеність вносить дуже важливий елемент стабільності. Вона стимулює діяльність, бо дозволяє вирішувати максімізаціонну завдання (для цього у вас є всі дані в умовах визначеності зовнішніх факторів).

У стаціонарного бандита і бандита-гастролера різні не тільки структури доходів, а й структури витрат. Стаціонарний бандит змушений для забезпечення доходу в майбутньому частина податків витрачати на підтримку порядку. У ці витрати входить:

-- створення системи формальних правил, тобто такого інститутційного середовища, яка дозволяє структурувати (регламентувати) відносини обміну між економічними агентами (громадянами) та вже держави (навіть працюючи в рамках неокласичних передумов конкурентності відносин, тобто в  "державі за сценою", що створює надійну базу для здійснення конкурентної поведінки);

-- забезпечення чіткої інтерпретації і дотримання цих правил, тобто створення такого інформаційного середовища, яке б доносило правила до людей (оскільки "незнання закону не звільняє від відповідальності", дуже важливим є знання, і донесення інформації про ці правила (закони) - завдання держави);

-- створення спеціального пенітенціарного механізму, який би ідентифікував порушника правил і дозволяв його адекватно покарати, зокрема, для того, щоб іншим не кортіло.

На основі вищезгаданих передумов Манкур Олсон побудував формальну модель поведінки стаціонарного бандита і порахував оптимальну ставку оподаткування. Ця ставка повинна бути не надто маленькою, щоб макси-мізувати прибуток, з одного боку, але й не занадто великий, щоб не блокувати подальшого розвитку виробництва. Окрім цього, М.Олсон оцінив ступінь перерозподільного інститутів, створюваних стаціонарним бандитом. Перероз-подільне виникає не тільки від перетікання фінансових потоків від громадян до держави, але і від одних громадян до інших громадян за допомогою інститутів держави. Наприклад, більш багаті громадяни сплачують державі більш високі податки, а держава забезпечує суспільні блага, які надходять і до більш бідних груп населення. Під суспільними благами тут мається на увазі перш за все ті, що позитивно впливають на виробництво, скажімо, це може бути правопорядок, інформаційне середовище), а не ті, що йдуть на споживання.

КОНЦЕПЦІЯ СТВОРЕННЯ ВІЙСК ТЕРИТОРІАЛЬНОЇ ОБОРОНИ: Республіка Польща.

       Після вступу країн Балтії та Польщі в НАТО збройні сили цих держав піддалися реформуванню, з тим щоб максимально відповідати задачам альянсу. Проте запитання територіальної оборони (ТО) в цих державах також були відображені в національних воєнних концепціях і доктринах.

     Прикладом тому є Республіка Польща (РП), де протягом останніх років були зроблені значні зусилля, спрямовані на розробку основ територіальної оборони країни, програм навчання і підготовки контингентів відповідних військ, створення і вдосконалення на практиці моделі їх взаємодії з регулярними підрозділами , а також з озброєними формуваннями оборонної системи країни.

        Військові експерти відзначають, що утримання сил ТО обходиться значно дешевше, ніж регулярних військ (у США - в 6 разів, Данії та ФРН - в 10). Створення національної системи територіальної оборони дозволить Республіці Польща значно скоротити фінансові витрати на національні ЗС. Однак зважаючи на низку проблем, у тому числі через недостатнє фінансування, відзначається недостача транспортних засобів і засобів зв'язку. Озброєння територіальних військ в значній мірі застаріло, гострими залишаються питання укомплектованості особовим складом (на сьогоднішній момент вона менше 18 відс.).

    У країні функціонує громадська патріотична організація оборонної спрямованості «Рух за створення територіальної оборони». Основною її метою є створення нової системи національної територіальної оборони як активного резерву ЗС РП. Діяльність організації сприяє інформаційному забезпеченню даного питання і соренню позитивної громадської думки. В даний час розробляється концепція створення військ територіальної оборони за участю групи військових експертів, у тому числі Р. Шереметьєва, доктора військових наук, колишнього заступник міністра національної оборони РП, генерала дивізії Р. Полко, доктора військових наук, заступника начальника бюро національної безпеки Польщі і Ю. Марча, доктора військових наук, професора академії національної оборони РП. Польські військові експерти пропонують створити систему ТО країни, прийнявши за основу досвід у цій галузі Швеції та Швейцарії.

   Планується, що загальна чисельність підрозділів такого типу в мирний час складе 15-17 тис. військовослужбовців, у тому числі близько 13 300 резервістів і до 4 тис. кадрових військовослужбовців центрів підготовки. У воєнний час на базі останніх планується формувати бригади територіальної оборони. Оперативне застосування військ ТО передбачає їх залучення до вирішення завдань при проведенні пошуково-рятувальних операцій; підтриманні громадського порядку; щодо посилення охорони і оборони державного кордону і важливих об'єктів; а також війська повинні брати участь в інженерному устаткуванні ТВД.

       Формально війська ТО Польщі не підпорядковуються керівництву НАТО, проте можуть виконувати певні функції в інтересах альянсу. Так, передбачається використовувати їх для охорони та оборони маршрутів руху і колонних шляхів при перегрупування військ, а також залучати до участі в протидиверсійних і протидесантних операціях, прочісування місцевості, організації взаємодії з місцевими органами влади.

                               Принципи діяльності військ Територіальної Оборони. 

          На думку польських військових експертів, ці війська повинні спиратися на громадські патріотичні організації оборонної спрямованості і в перспективі стати активним резервом для національних ЗС. Структура ТО буде включати в себе дві складові - цивільну, покликану забезпечити взаємодію з цивільними адміністраціями, і військову, яка відповідатиме за базову військову підготовку особового складу і підвищення його кваліфікації.

       Підрозділи ТО передбачається формувати на добровільній основі за територіальною ознакою. Військову підготовку особового складу плануєся організувати у вихідні дні або у вільний від роботи час. Період навчання  і підвищення кваліфікації буде оплачуватися, а закупівля спорядження та обладнання звільнятися від податку. Особовий склад військ ТО намічається розділити на дві категорії - солдатів територіальної оборони (підготовлених резервістів) і кандидатів в такі. Останні пройдуть спочатку стажування у своїх підрозділах, а потім - основну 30-добову підготовку в навчальних центрах, після завершення якої, прийнявши присягу, отримають статус солдатів військ ТО.

                                             Структура і чисельний склад ТО. 

     Передбачається, що війська територіальної оборони будуть окремим компонентом СВ зі своїм командуванням.  Планується створити п'ять навчальних центрів підготовки ТО, безпосередньо підпорядкованих командуванню територіальної оборони. Під час мобілізації їх намічається розгортати в бригади ТО (в одному центрі до двох-трьох піхотних бригад штатів воєнного часу).     Фахівцями центрів підготовки стануть кадрові військовослужбовці. При розгортанні бригади ТО до штатів воєнного часу її чисельність збільшиться з 500 до 3500 осіб. Озброєння буде включати 12 57-мм зенітних гармат С-60, 30 82-мм мінометів, 12 ПЗРК «Гром», протитанкові засоби, а також близько 500 одиниць транспортних засобів.

          Основною бойовою одиницею стане легкий піхотний батальйон територіальної оборони, в структуру якого увійдуть: управління, штаб, три легкі піхотні роти і одна спеціального призначення, а також чотири взводи: інженерний, логістики, ППО і управління.  Рота спеціального призначення включатиме чотири взводи - один спеціальний (або психологічної боротьби), один протидиверсійний і два розвідувальні.

        Легка піхотна рота ТО загальною чисельністю 150 військовослужбовців складатиметься з командування, трьох легких піхотних взводів по 36 військовослужбовців (чотири відділення - три легких піхотних і одне підтримки), одного взводу вогневої підтримки чисельністю 28 військовослужбовців (чотири відділення - два протитанкових, одне автоматичних гранатометів і одне кулеметне) та відділення забезпечення. Озброєння: Кbk-М - кулемет (5,56 х 44 мм); Кbk-G - автоматно-гранатометний комплекс з 40-мм підствольним гранатометом; Кbk-АКМ - модернізований автомат Калашникова (7,62 х 39 мм); Кm РК - кулемет Калашникова ПК (7,62 х 54 мм); РПГ-7В - ручний гранатомет; СА-40-автоматичний гранатомет (40 х 53 мм); ПТРК «Спайк» або «Фагот».

         За штатом мирного часу у складі ТО планується мати 19 легких піхотних батальйонів (три - центрального підпорядкування і один - у кожному з 16 воєводств). Чисельність особового складу батальйону 680-700 військовослужбовців. Планується, що легкий піхотний взвод буде дислокуватися в кожному повяті (середня адміністративно-територіальна одиниця Польщі). Всього передбачається сформувати 308 взводів (за кількістю повятів).

        У разі стихійних лих і катастроф взводи, що дислокуються в повятах, будуть знаходитися в розпорядженні старости, а при введенні воєводами надзвичайного стану вони повинні діяти у складі відповідного батальйону ТО воєводства.

                                     Система підготовки сил ТО. 

         Головними завданнями центрів підготовки ТО стануть навчання підрозділів ТО, перепідготовка та підви-щення кваліфікації командирів та особового складу, а також організація спеціальних курсів: з ведення бойових дій у місті, дій нерегулярних (іррегулярних) формувань, протидиверсійних дій, бойових дій в горах, протихімічних дій, порятунку населення та ін. Підготовку кадрів підрозділів територіальної оборони планується починати в допризовного віку (від 16 до 20 років). Неповнолітні члени громадських організацій військово-патріотичної спрямованості до свого повноліття будуть охоплені окремою програмою підготовки в так званих навчальних взводах, це піде в залік майбутньої служби в підподілах ТО. У перспективі практично всі члени таких громадських організацій стануть кадрової основою цих підрозділів.

      Підготовку планується організувати таким чином: щотижневі одноденні заняття за місцем дислокації, щомісячні дводенні заняття в центрі підготовки, один раз на рік 30 - або 14-денний курс на полігоні центру підготовки.

              Система підготовки військовослужбовця територіальної оборони передбачає:

1. Навчання в центрах підготовки територіальної оборони, що включає:

    - допризовну підготовку у взводі (у повяті);

    - курс основної підготовки, що закінчується приведенням до військової при ¬ сяге;

    - спеціальний курс;

    - курс командирів відділень;

2. Дворічне стажування на посаді командира відділення.

       Після проходження стажування та атестації на відповідність висунутим вимогам солдати будуть направлятися на курси командирів взводів у вищу офіцерську школу сухопутних військ (м. Вроцлав). Після трирічної служби на посаді командира взводу територіальної оборони, кандидат може бути направлений у вищу офіцерську школу СВ на курси підготовки командирів рот.

      Підготовку взводів ТО планується проводити протягом року безпосередньо у своїх повятах. За домовленістю з місцевими органами влади тренування і заняття будуть проходити в різних умовах місцевості, а також у будь-який час року. Робота з виховання особового складу ТО в патріотичному дусі буде вестися на основі таких понять, як «Бог, Честь, Вітчизна», в тісному взаємозв'язку з військово-історичною спадщиною Польщі (легіони, Армія Крайова і т. п.). при цьому підрозділи ТО повинні активно співпрацювати з місцевою владою і ветеранськими організаціями, беручи участь у різних спільних  заходах патріотичної спрямованості. Взаємодію територіальних військ з підрозділами поліції і прикордонної  охорони РП передбачається здійснювати у сфері протидії злочинності серед молоді за допомогою проведення спільних акцій, пропаганди в школах і т. п.

      Планується, що органи ТО будуть тісно співпрацювати з освітніми установами в галузі розробки програм виховання молоді, а також  в організації та проведенні позакласних занять військово-патріотичної спрямованості (рукопашний бій, спортивна стрільба, орієнтування на місцевості та ін.)

                       Матеріально-технічне забезпечення. 

       Передбачається, що війська ТО стануть самостійним видом ЗС, що не вимагає великих фінансових затрат. Частина спорядження, наприклад обмундирування, встановленим порядком буде передаватися з агентства військового майна. Частину витрат по забезпеченню взводів ТО планується покласти на органи місцевого самоврядування за принципом співфінансування (утримання службових приміщень, ПММ, засоби зв'язку та ін.)

     Нова система територіальної оборони буде використовувати навчальну та спортивну базу гмін (нижча територіальна одиниця), повятов і воєводств. У свою чергу, інструктори ТО будуть проводити заняття з, молоддю в різних секціях. Питання матеріально-технічного забезпечення, харчування, охорони центрів підготовки або майна планується вирішувати із залученням приватних фірм, що надають послуги в цих областях на платній основі.

       Очікується, що ТО не зажадає великих складських приміщень, полігонів і істотних витрат на підготовку особового складу. Персонал військ безпосередньо в місцях свого проживання матиме власне обмундирування, спорядження та масогабаритні моделі зброї для використання в ході навчального процесу.

        У 2012 році розроблена концепція використання сил і засобів військ територіальної оборони Республіки Польща у воєнний і мирний час.

           У цьому документі розглядаються шість основних етапів розвитку воєнного конфлікту:

    1. Період, що передує конфлікту;

    2. Початок конфлікту;

    3. Безпосередньо військовий конфлікт;

    4. Дії в тилу противника;

    5. Контрнаступ;

    6. Закінчення військового конфлікту.

           На першому етапі сили ТО передбачається задіяти для вирішення таких завдань, як:

    - надання сприяння військовим комісаріатам з питань загальної мобілізації;

    - надання допомоги у видачі зі складів зброї та обмундирування резервистам; децентралізації матеріальних запасів і предметів постачання, а також озброєння та боєприпасів для національних ЗС;

    - забезпечення евакуації цивільного населення і майна, в тому числі фінансових установ, технічної документації промисловості, цінних творів мистецтва тощо;

    - будівництво місцевих укріплених пунктів опору, створення інженерних загороджень, організація переправ, розгортання і розміщення на місцевості хибних цілей-макетів;

    - тилове забезпечення своїх оперативних і регулярних сил.

          На другому етапі ці сили передбачається залучати для:

    - протидії (пошуку і знищення) розвідувально-диверсійних груп (РДГ) противника і окремих розвідників, що закидаються на територію Польщі нелегально або легально повітряним, наземним і морським шляхами;

    - надання сприяння підрозділам національних ЗС і поліції;

    - охорони критично важливих об'єктів;

    -будівництва тимчасових місцевих (в тому числі польових) баз, необхідних  для логістики своїх сил;

    - створення децентралізованої мережі місцевих баз, що забезпечують укриття і маскування своїх бойових підрозділів.

         Протягом третього етапу сили територіальної оборони Польщі повинні забезпечити:

    - ведення розвідки наземної території воєводств, повітряного простору і морської акваторії з використанням технічних засобів з подальшою передачею даних, у тому числі фото та відео, на командні пункти оперативних сил;

    - знищення повітряних десантів противника та ведення боротьби з розвідувально-диверсійними  групами та окремими розвідниками;

    - знищення засобів повітряного нападу противника з використанням 23-мм зенітних гармат ЗУ-23 і ПЗРК «Грім»;

    - ведення бойових дій в обороні, в тому числі знищення техніки та особового складу супротивника з використанням легкого протитанкової  зброї  і мінометів;

    - охорону флангів оперативних сил в обороні;

    - безпека маршрутів перекидання оперативних сил.

        На четвертому етапі ці сили передбачається задіяти для вирішення наступних завдань:

    - скритного проникнення через лінію дотику військ, в тому числі з використанням техніки військ ТО;

    - знищення центрів та засобів управління і зв'язку супротивника;

    - ліквідації противника в його пунктах (районах) відновлення бойової готовності;

    - знищення або захоплення колон (конвоїв) постачання сил противника, в тому числі із засідок;

    - ведення розвідки сил противника і цілевказівки для своїх сил повітряного нападу і артилерії;

    - збору доказів про факти порушення противником військових законів і правил ведення війни, в тому числі про використання заборонених видів зброї та скоєнні злочинів проти мирного населення, про надання третіми країнами політичної, інформаційної та військової підтримки противнику;

    - проведення психологічних операцій.

        У ході п'ятого етапу сили територіальної оборони Польщі покликані вирішувати такі завдання:

    - ізоляція угруповання противника;

    - ведення бойових дій у складі оперативних сил;

    - ліквідація опорних пунктів оборони, знищення бойової техніки противника, особливо авіації, дислокованої на окупованих територіях, а також технічного обладнання, складів МТЗ і боєприпасів;

    - знищення транспортних колон супротивника з використанням автоматичної зброї, РПГ і великокаліберних снайперських гвинтівок;

    - захоплення і використання у своїх інтересах ресурсів ТО противника.

         Шостий етап передбачає:

    - роззброєння сил противника;

    - ліквідацію наслідків збройного конфлікту;

    - проведення опитування місцевого населення про створені противником в період конфлікту мінні поля, масові поховання, склади боєприпасів та ін;

   - надання допомоги військової жандармерії в галузі управління справами військовополонених, зокрема охорона таборів;

    - надання підтримки діяльності міжнародних гуманітарних організацій;

    - відновлення боєздатності національних ЗС.

                       Згідно концепції основними напрямками діяльності 
всіх структур національної системи  територіальної оборони у мирний час є:

    - проведення заходів з охорони життя і здоров'я, надання допомоги цивільному населенню при техногенних катастрофах і катастрофах природного характеру, терактах, масових заворушеннях і т. п.;

    - участь у активних і превентивних заходах правоохоронних органів;

    - охорона природи;

    - взаємодія з органами державного управління воєводств;

    - комерційна діяльність.

    У галузі надання допомоги цивільному населенню при катастрофах природного характеру передбачені:

    - завчасна розробка планів евакуації цивільного населення та боротьби зі стихійними лихами;

    - інформування цивільного населення про насування загрози, а також вдосконалення систем оповіщення та евакуації на місцевому рівні;

    - забезпечення завчасної евакуації цивільного населення до надходження стихійних лих;

    - використання малої авіації ТО (моторні планери, літальні апарати типу автожир, легкі літаки і гелікоптери) для повітряного моніторингу ситуації (масштабів стихійних лих, наприклад, паводків);

    - переведення у вищі ступені готовності підрозділів ТО воєводств (через командування ЗС Польщі на підставі інформації від цивільних кризових штабів);

    - залучення військовослужбовців ТО, відповідальних за моніторинг кризової ситуації (військовослужбовці переводяться в підвищену ступінь з готовністю мобілізації протягом декількох годин);

    - мобілізація сил ТО воєводства для надання допомоги підрозділам ТО сусідніх воєводств у разі необхідності;

    - постійне інформування про масштаби стихійного лиха та передача фото-та відео даних в центри управління кризовою ситуацією;

    - ведення цілодобових рятувальних та пошукових дій з повітря з використанням спеціалізованого обладнання;

    - проникнення військовослужбовців ТО в райони стихійних лих з метою евакуації ізольованого цивільного населення з таких районів за допомогою спецзасобів (човни, понтони, гелікоптери і т. п.);

    - використання автотранспорту сил ТО для проведення пошуково-рятувальних заходів та забезпечення масової евакуації цивільного населення;

    - надання допомоги підрозділам та медичним службам національних збройних сил у розгортанні польових медичних баз і мобільних госпіталів в безпосередній близькості від районів лих для евакуйованого цивільного населення;

    - розгортання наметових пунктів медичного забезпечення, а також санітарних та соціальних баз для евакуйованого населення в безпечних районах, використання санітарного обладнання контейнерного типу для потреб евакуйованих;

    - розгортання польових пунктів харчування та продовольчих харчоблоків одночасно із створенням територіальних пунктів постачання продовольством, польовими кухнями і пекарнями;

    - взаємодія з інженерними військами національних ЗС: організація підвозу питної води та створення водозаборів з системами фільтрації; забезпечення  інженерно-технічної підтримки під час стихійних лих та ліквідації їх наслідків; здійснення координації інженерних робіт щодо створення захисних споруд, що створюються цивільним населенням (наприклад, насипу, греблі з мішків з піском та ін);

    - використання польових пралень і душових для забезпечення потреб евакуйованого населення;

    - транспортування фахівців медичних служб і доставка засобів першої необхідності, медичних засобів, продовольства та питної води безпосередньо в райони лиха в разі неможливості евакуації цивільного населення з них;

    - надання медичної допомоги цивільному населенню в польових умовах безпосередньо в районах лиха;

    - пошук зниклих без вісті під час стихійних лих, у тому числі в горах і важкодоступних районах, а також здійснення пошукових дій на воді.

                        У сфері природоохоронної діяльності передбачено:

    - взаємодія підрозділів ТО з регіональними цивільними кризовими штабами воєводств;

  - надання сприяння місцевим екологічним і природоохоронним органам, регіональним управлінням (дирекціям) національного лісу і лісництвам з питань охорони природних ресурсів;

    - використання авіації ТО для ведення повітряного моніторингу за навколишнім  середовищем, виявлення загроз навколишньому середовищі (напр. вогнища загоряння і визначення напрямів їх поширення), здійснення протипожежних дій (обприскування полів і лісів, скидання води на ділянки загоряння), а також проведення профілактичного обприскування лісів і полів від шкідників;

    - інформування спеціалізованих служб про джерела загроз навколишньому середовищі і координація дій з їх ліквідації;

    - пошук, виявлення та фіксування фактів браконьєрства в складі піших і кінних патрулів служб охорони лісу, зокрема затримання браконьєрів та їх конвоювання.

                У сфері  діяльності щодо охорони життя та здоров'я цивільного населення від техногенних катастроф, терактів, массових заворушень передбачено:

    - взаємодія з правоохоронними органами і спеціальними службами по завчасному розробці планів дій на випадок виникнення масового насильства і паніки, ескалації агресії, а також терористичних загроз в ході масових заходів;

    - здійснення спільного патрулювання з поліцією з метою попередження, ідентифікації та запобігання загроз і ризиків у ході маніфестацій та інших масових заходів, а також для затримання осіб, що підозрюються у протиправних діях;

    - скритні дії серед учасників масових заходів з метою контролю ситуації і здійснення впливу на їх поведінку;

    - ведення таємного спостереження за скупченнями людей, у тому числі з використанням технічних засобів, передача даних спеціальним службам на агресивно налаштованих громадян з метою їх ізолювання і затримання;

    - взаємодія зі спецслужбами в області протидії наркоманії та інших негативних залежностей;

    - евакуація постраждалих і поранених з місць скупчення людей в ході масових заходів;

    - взаємодія з медичними установами з метою організації медичних пунктів поблизу районів проведення масових заходів та надання у разі потреби першої медичної допомоги;

    - взаємодія з органами державного управління та місцевими ЗМІ в області інформування цивільного населення              З питань поведінки і про способи охорони та захисту під час загроз техногенного характеру, а також терактів і збройних конфліктів;

    - охорона критично важливих об'єктів від терактів, несанкціонованого проникнення, масових демонстрацій і т. п.;

    - проведення інструктажів, занять, лекцій, семінарів з місцевим населенням з питань самозахисту в ході воєн з застосуванням звичайної зброї, засобів масового ураження, а також у разі аварій на хімічних, нафтохімічних та іншого роду підприємствах.

    Участь в активних і превентивних заходах правоохоронних органів передбачає:

    - здійснення оперативної діяльності в інтересах правоохоронних органів;

    - використання потенціалу військ ТО в інтересах поліції, в тому числі в екстремальних умовах;

    - приховану діяльність щодо недопущення провокацій відносно правоохоронних органів;

    - приховану реєстрацію злочинів з інформуванням правоохоронних органів;

    - участь у спеціальних заходах з пошуку та затримання злочинців (у тому числі в організації засідок);

    - застосування спеціальних технічних засобів для виявлення, довгострокового прихованого спостереження за об'єктами та підготовки до їх штурму;

    - взаємодія з поліцією і спецслужбами з питань організації блокпостів і КПП, у тому числі на дорогах, з використанням броньованих машин, моторних планерів і легких літаків;

    - організація переслідування підозрюваних на землі, воді і в повітрі з використанням сил і засобів військ ТО, в тому числі для визначення місцеположення підозрюваних у важкодоступній місцевості;

    - використання службових собак для пошуку і переслідування злочинців;

    - підтримку охоронних та рятувальних підрозділів під час великих аварій на критично важливих об'єктах;

    - взаємодія зі спецслужбами з метою недопущення на території воєводств масових заворушень, саботажів і диверсій.

                   У сферіі взаємодії з органами державного управління воєводств передбачено:

    - пропаганда військ ТО як активного резерву національних ЗС та їх діяльності в інтересах місцевого населення;

    - поширення інформації про взаємодію з місцевою владою (цивільним сектором), харцерськимі (скаутськими) і оборонними суспільними організаціями, патріотичними та ветеранськими організаціями з питань спільної участі в урочистостях національного та місцевого масштабу (наприклад, у складі почесних варт);

    - поширення позитивного іміджу повятів і воєводств в цілому;

    - пропаганда туризму, спорту, краєзнавства, діяльності рятувальних служб і питань національної обороноздатності;

    - тісна співпраця з освітніми установами в області розробки програм виховання молоді, а також у питаннях організації та проведенні позакласних занять військово-патріотичної спрямованості (рукопашний бій, спортивна стрільба, орієнтування на місцевості і т. п.)

    - використання літальних апаратів типу автожир або легких літаків з метою підтримки медичних служб у галузі транспортування повітряним  шляхом донорських органів, призначених для трансплантації; надання сприяння воєводським центрам геодезичної і картографічної документації в складанні карт і планів місцевості.

        У сфері комерційної діяльності пропонується використання авіації ТО з метою виконання на комерційній основі агроповітряних робіт у інтересах сільськогосподарських кооперативів та самостійних господарств.

         В даний час завершується розробка концепції створення військ територіальної оборони Польщі. Відповідно до неї їх основним завданням з'явиться підтримка оперативних сил. Крім того, формування ТО можуть залучатися для ведення протидиверсійних і контррозвідуваньних дій, проводити диверсійні акції, вести розвідку на всій території країни, а також безпосередньо брати участь у бойових діях у складі оперативних сил.

    Згідно концепції війська ТО можуть бути використані для охорони критично важливих об'єктів, ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій, а також здатні функціонувати в рамках національної системи контррозвідувального забезпечення. У перспективі територіальні війська зможуть виконувати ряд функцій при проведенні спільних з військами НАТО операцій (охорона і оборона маршрутів руху і колонних шляхів при перегрупування військ, прочісування місцевості, оборонні, протидиверсійні і протидесантні операції). Польські військові експерти не виключають, що система національної ТО може стати основою системи підготовки кадрів для збройних сил Республіки Польща.

ТЕРИТОРІАЛЬНА ОБОРОНА: шляхи відродження.

         Глобальні  безпекові проблеми та наявні виклики і загрози воєнного характеру вимагають принципово нових  поглядів і підходів до забезпечення обороноздатності держави. Ця проблема дедалі стає більш актуальною в умовах змін, що відбуваються у зовнішній політиці і коли Україна взяла курс на позаблоковий статус. Рівень загроз національній безпеці суттєво зростає, а боєздатність Збройних Сил знижується. За цих умов актуальність територіальної оборони значно підвищується, про що справедливо йдеться в ряді сучасних публікацій військових фахівців. 

З урахуванням зазначених проблем, ще в грудні 2008 року для покращення територіальної оборони до Закону України “Про оборону України” були внесені суттєві зміни, якими визначені принципово нові підходи щодо підвищення її ефективності на сучасному етапі, удосконалення державного управління, оновлення правового забезпечення. Згідно із законом (ст. 18) ці підходи мають бути відображені в новому Положенні про територіальну оборону України, якого, на жаль, до цих пір ще немає. Положення повинно визначити основні завдання та заходи щодо підготовки і ведення територіальної оборони в сучасних умовах, повноваження різних органів виконавчої влади, у тому числі і органів місцевого самоврядування та військових формувань, основи їх взаємодії.

Оновлення та удосконалення системи територіальної оборони зараз, за переконанням фахівців, видається одним із найбільш економічних та доцільних резервів підтримання на належному рівні обороноздатності держави. Як справедливо, на наш погляд, обґрунтовується ними, невеликі країни здебільшого не спроможні стримувати агресію сильного противника у формі зосередженого удару, але, як видно з історичного досвіду, вони зберігають потенційну спроможність активно захищати свій суверенітет, застосовуючи мобільні дії регулярних військ і сил місцевої оборони.
        Фахівці стверджують, що територіальна оборона має ряд суттєвих переваг над іншими військовими засобами. Зокрема, за оцінками зарубіжних експертів, утримання сил територіальної оборони обходиться для держави значно дешевше, ніж утримання регулярних військ, наприклад, у США – в 6 разів, в Данії та ФРН – в 10 разів. Територіальна оборона може вивільнити деякі бойові частини від невластивих їм функцій і завдань, зокрема, пов’язаних з охороною військових та важливих державних об’єктів, утриманням маршрутів пересування та маневру військ тощо. Органи управління та підрозділи сил територіальної оборони, які досконало знають свою місцевість та соціально-політичну ситуацію в зонах чи районах їх відповідальності, мають перевагу у боротьбі з диверсійно-розвідувальними групами (ДРГ) противника та незаконними військовими формуваннями.  Територіальна оборона може сприяти суттєвому спрощенню та здешевленню всебічного забезпечення підрозділів, оскільки основними джерелами їх забезпечення є місцеві ресурси та матеріально-технічні запаси місцевих військових баз. 

Досвід локальних війн також доказує, що особовий склад підрозділів територіальної оборони діяв у своїх районах більш самовіддано і рішучіше. Разом з тим реалії сьогодення вимагають пошуку нових шляхів і механізмів суттєвого оновлення системи територіальної оборони України, підвищення її ефективності та функціонування.

Які бачаться невикористані резерви? Насамперед, у теоретичному та правовому плані надзвичайно важливо визначитись із поняттям “територіальна оборона України” та періодами її функціонування чи реалізації в сучасних умовах, оскільки, як визначено у ст. 18 Закону України “Про оборону України”, оборона України базується на готовності та здатності органів державної влади, усіх ланок воєнної організації України та органів місцевого самоврядування, єдиної системи цивільного захисту та національної економіки до переведення, при необхідності, з мирного на воєнний стан та відсічі збройної агресії, ліквідації збройного конфлікту, а також готовності населення і території держави до оборони, що становить основу оборони України (ст. 2). Це, безперечно, відноситься і до територіальної оборони. 

Разом з тим законом територіальна оборона України визначена, як система загальнодержавних воєнних і спеціальних заходів, що здійснюються лише в особливий період, який згідно з законом настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій (ст. 1). Аналогічне визначення стосовно здійснення таких заходів територіальної оборони лише в особливий період, а не завчасно, з деякими уточненнями наведене у публікаціях деяких військових фахівців та навіть закріплено наказом СБУ від 12 серпня 2005 року № 440. А у Термінологічному словнику (нормативні визначення) цей термін визначений як комплекс загальнодержавних, воєнних та спеціальних заходів, що застосовуються під час загрози або відбиття агресії, а не лише в особливий період. 

Поряд з цим, чинною Воєнною доктриною України передбачено, що заходи територіальної оборони мають здійснюватися не лише в особливий період чи під час загрози або відбиття агресії, а і безпосередньо у загрозливий період та у разі початку війни (збройного конфлікту) (пп.“б” п. 10).
         На відміну від українського законодавства, наприклад, в Росії, періоди здійснення заходів територіальної оборони у цьому визначенні не вказуються.Територіальна оборона у РФ визначена як складова частина системи оборони держави, що організується з метою захисту населення, об'єктів і комунікацій від дій супротивника, диверсійних та терористичних актів, а також запровадження та підтримання режимів надзвичайного та воєнного стану. Зазначене свідчить про незавершеність цих визначень, що дає підстави для відсторонення від неї деяких органів влади та інших учасників, зокрема, від належної завчасної її підготовки та організації на своїх територіях у мирний час та у загрозливий період тощо. Тоді як ст. 3 Закону України “Про оборону України” відносить заходи з підготовки національної економіки та території, органів державної влади та місцевого самоврядування і військового управління, а також населення до дій в особливий період до підготовки держави в мирний час до оборони. 

Аналіз чинного законодавства та фахових публікацій показує, що такі важливі заходи з територіальної оборони мають здійснюватися саме у підготовчий та організаційний періоди, тобто завчасно як у мирний час, так і в інші періоди. Суть цих заходів, на наш погляд, має бути окреслена у новому Положенні про територіальну оборону України. Такі рекомендації обґрунтовані і військовими фахівцями. Враховуючи усі позитиви і негативи наведених визначень, видається, що все це має бути уточнено при підготовці визначеного законом нового Положення про територіальну оборону України (ст. 18).

Що доцільно врегулювати новим Положенням? У новому Положенні, на нашу думку, мають бути враховані сучасні реалії щодо завчасної підготовки до територіальної оборони, її організації, ведення та взаємодії учасників тощо. Для цього необхідно уточнити військово-адміністративний поділ території України, який затверджений ще у 2006 році (Указ Президента України від 2 червня 2006 року № 469/2006) і зараз уже не відповідає наявним потребам, зокрема, не враховує значних змін безпекового середовища, що суттєво ускладнює організацію цієї оборони, на чомузагострюється увага військових фахівців.

Чинне Положення про територіальну оборону України теж не відповідає у цьому плані Закону України “Про місцеві органи самоврядування”. Воно подекуди створює подвійне підпорядкування деяких органів. Водночас, голови держадміністрацій відповідно до чинного законодавства не несуть жодної відповідальності за рівень підготовки та невиконання бойових завдань військовими формуваннями ні в мирний, ні у воєнний час. Проблематичним є і сучасне управління територіальною обороною, яке після скорочення та об’єднання деяких військових комісаріатів погіршилось.
За відомостями ЗМІ, донедавна за кількістю та чисельністю особового складу військкоматів нараховувалось чимало.

Думається, що настав час організаційно повернути їх місцевим органам влади, як це було раніше, створити там на їх базі, наприклад, оборонні відділи, які б під безпосереднім керівництвом органів місцевої влади охоплювали на своїх територіях відповідальності підготовку молоді та підбір її на військову службу, мобілізаційну та облікову роботу, територіальну та цивільну оборо-ну, організацію виконання вимог ст. 6 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію” стосовно забезпечення на випадок особливого періоду виконання військово-транспортного обов’язку тощо, укомплектувавши їх не військовослужбовцями високого рангу, а держслужбовцями із числа звільнених в запас потрібних для цієї роботи військових фахівців оперативно-стратегічної та оперативно-тактичної ланок. Тим більше, що зараз, як стверджують військові фахівці, кількість завдань, що покладаються на ці установи, “зменшена у рази”. Аналіз сучасних публікацій підтверджує, що основним навантаженням на військкомати сьогодні ще залишається проведення призову молоді на військову службу та військовий облік, що з переходом ЗС на контрактну основу втратить свою актуальність.

У оновленому Положенні необхідно, на наш погляд, розширити і коло суб’єктів забезпечення цієї важливої сфери діяльності. Окрім уже визначених ст. 18 закону, до них доцільно залучити і відповідні органи державної влади, місцевого самоврядування та військового управління, правоохоронні органи; ради оборони Автономної Республіки Крим та областей, що створюються в особливий період; війська (сили) та засоби, що залучаються до виконання завдань оборони. При цьому не варто забувати і про необхідність відновлення функціонування спеціальних формувань (автомобільні, авіаційні, водні, залізничні, медичні та інші), які відповідно до Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію” (ст. 1) мають утворюватися підприємствами, установами і організаціями згідно з їх штатами і табелями в мирний час, а після відповідної підготовки - передаватися під час мобілізації у встановленому порядку до ЗС чи інших військових формувань для задоволення оборонних потреб. Тут потрібно зважити і на те, що на цей час такий порядок створення, утримання і підготовки до розгортання спеціального формування, призначеного для передачі до складу ЗС та інших військових формувань під час мобілізації, передбачений лише давно застарілим наказ Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції від 14 червня 2002 року №178. Видається, що такі важливі заходи теж мають бути врегульовані сучасним Положенням або окремим Законом України “Про територіальну оборону”. 

Серед інших завдань територіальної оборони, окрім уже визначених, варто зазначити забезпечення умов надійного функціонування органів місцевого самоврядування та військового управління; організацію та здійснення евакуаційних заходів, аварійно-рятувальних та інших невідкладних робіт у небезпечних районах; захист населення від наслідків воєнних дій, аварій, руйнувань, викликаних застосуванням засобів масового ураження, терористичними актами та диверсіями.

Підготовка територіальної оборони. Враховуючи наведене вище, в цьому розділі Положення варто зазначити, що підготовка територіальної оборони має здійснюватися не лише в особливий період, як визначено законом (ст. 18), а і завчасно як у мирний час, так і в загрозливий і в особливий періоди та у разі початку війни (збройного конфлікту). Вона має складатися із завчасної і безпосередньої підготовки. Завчасна підготовка повинна здійснюватися згідно із затвердженими планами і включати принаймні:

планування територіальної оборони;

організаторську роботу;

підготовку органів управління територіальною обороною;

підготовку військ (сил) та засобів, що залучатимуться до виконання завдань територіальної оборони;

підготовку території держави, важливих об’єктів і комунікацій, підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності до оборони.

Організаторська робота, на нашу думку, має полягати у спрямуванні та координації діяльності підпорядкованих органів управління, військ (сил) та засобів, що залучаються до виконання завдань територіальної оборони, на забезпечення своєчасної і повної підготовки до територіальної оборони та здійснення контролю готовності до виконання визначених завдань. Основними її складовими в Положенні варто визначити управління військами (силами), взаємодію військ (сил) та їх забезпечення і охорону, як і охорону об’єктів, контроль готовності військ (сил) та засобів до виконання завдань територіальної оборони.

Організація та ведення територіальної оборони. Тут необхідно виходити з того, що розвиток поглядів на організацію та ведення територіальної оборони в кожній країні здійснюється з урахуванням геостратегічного її положення, розвитку економіки, інфраструктури, розмірів території та стану її оперативного обладнання, чисельності та менталітету населення, традицій тощо. Наприклад, у Польщі війська територіальної оборони входять до складу сухопутних військ. А в Угорщині аналогічні війська (захисту тилу) складаються з військових частин центрального та обласного підпорядкування. Останні із них розгортаються лише в загрозливі періоди. У Румунії сили територіальної оборони створюються тільки під час війни. 

В Україні правовою основою для врегулювання цих питань окрім Конституції є Закон України “Про оборону України”, основні положення яких мають бути більш конкретно викладені у Положенні, про яке йдеться в законі та цій статті, у тому числі необхідно чіткіше визначити і її організацію з урахуванням сучасних потреб та реалій. Розглядаючи існуючі системи територіальної оборони різних країн світу (див. табл. далі), фахівці наводять чотири основні підходи до визначення її ролі та місця в загальній системі оборони держави та до формулювання її змісту і розподілу зусиль між збройними силами (далі – ЗС) та силами територіальної оборони, зокрема, в ході виконання оборонних завдань.

У Положенні доцільно, на наш погляд, передбачити, що під час ведення територіальної оборони мають здійснюватися і ким конкретно такі заходи щодо:

охорони та захисту державного кордону;

забезпечення умов для надійного функціонування органів  державної влади, органів військового управління, стратегічного (оперативного) розгортання військ (сил);
охорони та оборони важливих об'єктів і комунікацій; 

боротьби з диверсійно-розвідувальними силами, іншими озброєними формуваннями агресора та антидержавними незаконно утвореними озброєними формуваннями; 

підтримання правового режиму воєнного стану. охорони повітряного простору та підводного простору в межах територіального моря; 

евакуації населення, аварійно-рятувальних та інших невідкладних робіт у небезпечних районах, захисту населення від наслідків воєнних дій, аварій, руйнувань, викликаних застосуванням засобів масового ураження, терористичними актами та диверсіями.