…Йшов 2013
рік. В Україні тривають болісні процеси формування Територіальних громад
населених пунктів. Становлення та юридична формалізація Територіальних громад
відбувається під шаленим супротивом органів
державної влади. Олігархічно клановий бізнес проник до органів місцевого
самоврядування і теж здійснював шалений супротив відновленню в Україні
Конституційного ладу. Але суспільство мало іншу думку. … Ось так, на мій погляд, у майбутньому в підручниках із історії та суспільствознавства
України будуть висвітлюватися сьогоденні події. Що ж, і доля правди у цьому
буде, адже не секрет, що сьогоднішня влада не у захваті від таких ініціатив, що
доречі, які зовсім не суперечать чинному законодавству. Більше того, у деяких
випадках наше законодавство є доволі прогресивним і своїми приписами навіть
сприяє процесу юридичної формалізації Територіальних громад населених пунктів,
що не скажеш про законодавство інших Європейських держав, суспільство яких
майже із зброєю у руках виборювало ці законодавчі норми.
Не вдаючися до
подробиць відразу слід констатувати те, що на сьогодні з приводу Територіальних
громад у суспільстві тривають широкі дискусії. Що є характерним у цих
дискусіях, то це те, що розуміння самого поняття Територіальної громади, її
функції, і особливо тлумачення законодавчих норм, які створюють умови для
відновлення Конституційного ладу в Україні шляхом юридичної формалізації
Територіальних громад населених пунктів, мають різне розуміння. Більше того, мають
місце випадки і намагання правові підстави для юридичної формалізації Територіальних
громад населених пунктів України прив’язати до міжнародного права як первинної нормативно
правової підстави таких процесів. Добре це чи ні якраз ми спробуємо розібратися
на прикладі цілком конкретних запитань цілком конкретних суспільних активістів,
які вже не перший рік намагаються поле відновлення Конституційного устрою в
Україні перетворити із закинутого пустиря в родючу та плодоносну плантацію.
Оскільки ми, у
своїй діяльності, намагаємося опиратися на власний досвід у роботі, то ми
відразу запропонуємо нашим читачам цілком конкретне запитання від цілком
конкретних осіб і спробуємо ці запитання і тези підтвердити або спростувати у
не упереджений спосіб з огляду на ідеї відновлення Конституційного ладу в
Україні шляхом утворення та юридичної формалізації Територіальних громад
населених пунктів України.
Отже, ми маємо
запитання:
ВСЕ
или НЕ ВСЕ?
Уважаемые
коллеги, как мною уже доводилось до вашего сведения, в Украине образовалась
интересная инициатива по становлению территориальных громад на основе
международно признанных прав человека http://gromady.org.ua/ , ее приверженцы в Харькове http://gromada.kh.ua/ .
Отправной
позицией в реализации инициативы является посылка о том, что, к примеру, любые
три гражданина Украины могут заключить между собой международный договор, в
котором объявить себя народом Украины и действовать потом как народ Украины, в том числе реализуя
право собственности на ВСЮ общенародную собственность в Украине. Точно также
любые три члена территориальной громады могут заключить между собой международный
договор и дальше действовать как территориальная громада, в том числе реализуя
право собственности на ВСЮ собственность территориальной громады.
Эта их посылка вытекает из того факта, что в
тексте Конституции Украины нигде не говорится буквально и непосредственно, что
народ – это ВСЕ граждане Украины, и территориальная громада – это ВСЕ жители
населенного пункта.
Каково ваше мнение по этому вопросу, уважаемые
коллеги? Насколько, с вашей точки зрения, правомерна позиция инициаторов?
Валерий Шашкин Марк! Нет юридического или
конституционного определения что такое "народ". Также как нет
определения что такое "люди", "общество" и так далее.
Поэтому группа людей из трех человек, из трех тысяч или трех миллионов человек
одинаково не имеет права называться словом "народ" в части
нормативных актов Конституции. Равно как и понятие "Территориальная
громада" - не определено юридически.
У каждого явления, предмета или т.п. есть ограничения и условия для того, чтобы
получить юридический статус. Для человека переход в гражданство Украины
ограничивается выполнением определенных условий (начиная с возраста 18 лет) и
фиксируется в определенных базах данных, а человеку выдается паспорт ( у нас
так делается).
Марк Зобов Валерий Шашкин …Марк! Нет юридического или
конституционного определения что такое "народ". Также как нет
определения что такое "люди", "общество" и так далее.
Поэтому группа людей из трех человек, из трех тысяч или трех миллионов человек
одинаково не имеет права называться словом "народ" в части
нормативных актов Конституции. Равно как и понятие "Территориальная громада"
- не определено юридически.
Вот о народе из Конституции Украины:
"Верховна Рада України від імені Українського народу — громадян України
всіх національностей,"
А вот о территориальной громаде:
"Місцеве самоврядування є правом територіальної громади — жителів села чи
добровільного об’єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища та
міста — "
Но ни там, ни там не сказано - ВСЕ.
Валерий Шашкин У каждого явления, предмета или т.п. есть ограничения и
условия для того, чтобы получить юридический статус. Для человека переход в
гражданство Украины ограничивается выполнением определенных условий
(начиная с возраста 18 лет) и фиксируется в определенных базах данных, а
человеку выдается паспорт ( у нас так делается).//
Паспорт всего лишь удостоверяет Вашу личность и гражданство, которое может быть
и без паспорта, как у примеру, гражданство ребенка. … ».
Тож ми маємо
тезу про те, що в Україні можливо становлення Територіальних громад на підставі
міжнародно визнаних прав людини. Відправною позицією такої ініціативи є посилання на бажання трьох
осіб, які обєдналися, оголосили себе народом і уклали міжнародну угоду з метою
діяти від імені народу України. Щож, питання доволі актуальне у світлі
сьогоденних подій у різних регіонах України. Ми спробуємо нашим читачам
пояснити нашу позицію з цього приводу та спростувати тези автора.
Перш за все, у
відповідності до Конституції України суб’єктами міжнародного права в Україні є:
ст.85 п.5,
п.23 Верховна Рада.
ст.106 п.3 –
Президент України, а саме … веде переговори і укладає міжнародні договори;
ст.116 п.1,
п.8 та п.9 – Кабінет Міністрів України.
Звичайно, що
це не вичерпний перелік органів публічної влади з делегованими повноваженнями
Держави, які є суб’єктами міжнародного права. До цього переліку у певних
випадках можна віднести суди, прокуратуру та СБУ. Разом з тим, Розділ 2
Конституції України встановлює права, свободи та обов’язки ЛЮДИНИ та ГРОМАДЯНИНА,
а ст. 22 Конституції вказує про те, що ці права і свободи людини і громадянина,
які закріплені Конституцією, не є вичерпними. Отже, законодавець допускається і
наявність інших прав та обов’язків, які можуть мати закріплення в інших джерелах
права. Таким чином, на перший погляд складається враження, що любі три особи об’єднавшись,
можуть укласти міжнародний договір і оголосити себе народом і діяти від його
імені. Гіпотетично, це можливо, але ст.23 суттєво обмежує таке бажання вказуючи
на те, що кожна людина має право на вільний розвиток своєї особистості, якщо
при цьому не порушуються права і свободи інших людей, і має обов’язки перед
суспільством, у якому забезпечується вільний і всебічний розвиток особистості. Змоделювавши
ситуацію спробуємо уявити, що Марк Зобов, автор цих рядків та автор наведеного вище
коментаря пан Валерій Шашкін об’єдналися, оголосили себе народом України і діючи в
інтересах народу оголосили війну Чехії. Відразу постає запитання, а чи, можливо,
такий акт не заважає і порушує права, для прикладу трьом іншим учасникам соціальної
мережі ФБ?! Отже, такі дії вже будуть протиправними, адже противники акту проголошення війни про це відразу
заявлять, чим мають зупинити його дію. Розуміючи менталітет населення України і його
потяг до «гетьманства» , саме для цього у Конституції України законодавець
визначив суб’єктів міжнародного права, яким делеговані функції Держави. А, як нам відомо, Конституція України є
законом прямої дії.
Окремо слід
зазначити і наступне. В умовах розвитку сучасних технологій інформаційний
простір України заповнений різною інформацією, у якій пересічному мешканцю доволі
важко орієнтуватися. Більше того, сучасне українське законодавство містить
доволі багато відсилочних норм та посилань на інші норми Закону, Кодексу,
Положення та Інструкції, не кажучи вже про наявність маси нормативних актів
локального характеру, які нерідко суперечать національному законодавству. З
цього приводу серед фахівців у галузі права ходить така собі БУЛА: юрист не
повинен все знати, він повинен знати де це знайти. Тож ми спробуємо схилити
нашого читача до того, що на початковому етапі розуміння того, що саме хотів
висловити у Законі законодавець, ми пропонуємо пересічному мешканцю звернутися
до тлумачного словника. У якості такого книжного видання ми пропонуємо «Великий
тлумачний словник сучасної української мови», видавництво ВТФ «Перун» і яке
рекомендоване теж Міністерством освіти та науки України, лист №14/18-1365 від
16.11.2006 року.
Тож,
повертаючись до теми нашої дискусії, ми пропонуємо розглянути тлумачення деяких
термінів та слів, які безпосередньо вживаються у законодавстві стосовно
Територіальних громад в Україні і якими
апеляє наш поважний автор запитання та які вживаються у коментарі мережі ФБ
паном Валерієм Шашкіним. А саме:
«ВСІ», «ВСІХ», що тлумачеться та означає цілковите охоплення окремих
однорідних осіб, предметів, явищ – кожного у нерозривному зв'язку з іншим;
«ЛЮДИНА», тлумачиться як суспільні істоти, що являють собою найвищий
ступінь розвитку живих організмів, мають свідомість, володіють членороздільною
мовою, виробляють і використовують знаряддя праці. Ці істоти у протиставленні іншим істотам. Особи, що належать до
певної суспільної групи або середовища; Особи, об'єднані певними, характерними або
спільними ознаками, певна або велика кількість
осіб;
«ЛЮДИ», тлумачиться як будь-яка особа; кожний, людська
постать. Уживається у значенні одиниці ліку людей.
«НАРОД», тлумачиться як населення держави,
жителі країни;
«ГРОМАДЯНИН», тлумачиться як особа, що
належить до постійного населення якої-небудь держави, користується її правами і
виконує обов'язки, встановлені законами цієї держави;
«ГРОМАДА», тлумачиться як група людей,
об'єднаних спільністю становища, інтересів і т. ін.;
Ці терміни доволі прості для розуміння пересічним мешканцем і при наявності
книжкового примірника Конституції України та маленького тлумачного словника
кожний мешканець населеного пункту у змозі самостійно зробити висновки стосовно
правомірності своїх дій.
Отже, аналізуючи ці терміни та поняття з огляду на те, що не всі громадяни
певної території будуть мати бажання підтримувати діяльність певних осіб, і
навіть тих, хто у встановленому порядку об’єднався, можливо дійти висновку про
те, що ст.23 Конституції суттєво обмежує таких осіб У діях. Дії таких осіб
мають місце тільки у тому випадку, коли вони не будуть впливати на права та обов’язки
інших осіб.
Окремим питанням є те, якими правомірними мають буди дії тих НЕ ВСІХ,оскільки
законодавець саме спрямовано не вживає термін ВСІХ, даючи таким чином особі
вибір. Тож який є вибір у тих НЕ ВСІХ?!
Законодавство про місцеве самоврядування передбачає, що місцеве
самоврядування є правом територіальної громади. Тому, з огляду на ст. 22
Конституції та на тлумачення терміну «ГРОМАДА» можливо дійти висновку, що ідею
створення Територіальної громади населеного пункту будуть підтримувати всі
мешканці населеного пункту. Більше того, такі мешканці можуть об’єднатися
у альтернативну Територіальну громаду того ж таки населеного пункту. Звичайно,
що такі дії не додадуть до процесу згуртування громади. Але законодавець у
такий спосіб забезпечує право інших громадян на іншу думку та інші дії. З
прикладної точки зору і на практиці це виглядає у різних регіонах України по
різному. А по-різному тому, що саме представницький орган у відповідності до
законодавства вирішує питання надання дозволу на юридичну формалізацію такого
об’єднання.
І саме представницький орган місцевої ради буде вирішувати долю таких об’єднань
громадян у відповідності до суспільних потреб цього конкретного населеного
пункту. Тому тут жодного протиріччя нема і права
альтернативно думаючих громадян не порушуються, адже питання вирішується
виборним органом, тобто радою того населеного пункту, повноваження якій надали
ці ж громадяни того самого населеного пункту, включаючи і альтернативно
думаючих громадян. І рішення представницького органу такої ради про надання
дозволу про юридичну формалізацію саме певного
конкретного об’єднання при наявності альтернативного і
буде тим обмеженням для іншої, яке визначається ст.23 Конституції України.
Нажаль, зараз інформаційний простір заповнений повідомленнями і страшилками
про розділ України. Ми такого розвитку подій не поділяємо, оскільки юридична
формалізація Територіальних громад населених пунктів в Україні є доволі сильною противагою у бажаннях певних представників
владних структур виконавчої гілка влади по вертикалі створити такі умови та
вжити заходів до їх реалізації.
